Гульченко Світлана, заступник директора з виховної роботи, учитель зарубіжної літератури
Коли я прийшла працювати до школи, її очолювала Рапопорт Ольга Василівна. Школа набула естетичного напрямку. З’явилися додаткові факультативи та гуртки: драматичний, туристичний, спортивні секції, «Веселий олівець», оркестр народних інструментів (під керівництвом заслуженого діяча культури Яротника В. Г.) та ансамбль сучасної хореографії (керівник — В’юнова О. В.). Учительський колектив був молодим, творчим та активним. Любили театр. Часто з дітьми готували різні інсценівки. Ставили класику і сучасні твори. Одного разу на Новий рік ми з колегами вирішили поставити виставу за п’єсою Леоніда Філатова «Про Федота-стрільця». На той час ця поетична казка була надзвичайно популярною, актуальною і тільки-но вийшла у друці. Репетирували довго й весело, імпровізували на ходу. Учитель англійської мови — молодий хлопець, який тільки-но влаштувався до нашої школи, — грав Царя. Він так ужився в роль, що спитав мене: «А можна я, коли промовлятиму свої слова, буду трохи шепелявити?». Федота-стрільця грала молода вчителька української мови Романіченко Лариса Вікторівна, а Марусю — учитель фізичної культури Чоловський Петро Йосипович. Запомнився один кумедний епізод. Персонаж Генерала, якого грав наш учитель трудового навчання Гожда Олександр Васильович, мав виголосити репліку: «Что вы, братцы?.. Я ж за вас Потерял в атаке глаз!.. І ось, промовляючи ці слова, він дістає з-за спини величезне «око», яке випросив у вчителя біології Пуховця Валерія Івановича, був там в кабінеті такий макет для вивчення будови ока, і піднімає його над головою. Сміх у залі стояв неймовірний!
